Частина 14. Подальша розбудова ГПРЗ та покращення умов праці
У 50-60-х роках минулого століття на Гайворонський паровозоремонтний завод надходили паротяги з ближніх країв і далеких окраїн СРСР. Це – і Північ і Закавказзя, Магадан і Сахалін, Середня Азія і Урал. У Гайворон надходили в ремонт паровози усіх міністерств і промислових районів країни.
Протягом багатьох років гайворонці успішно лагодили паровози і перевиконували план з виробництва всієї номенклатури. Замовники завжди були задоволені якістю виконаних робіт.
У 1955 р. розпочались роботи з реконструкції паровозоскладального цеху. Було намічено здійснити надбудову, замінити дах, встановити 20-тонний мостовий кран. Всі ці роботи виконувались трудівниками заводу. Було переобладнано опалення і освітлення цеху, прокладено газо-і повітропровід. Після реконструкції цех набув сучасного вигляду – став просторим, світлим і теплим.
Була проведена і реконструкція ковальського і ливарного цехів, а також розширення вікон механічного цеху.
Протягом 1954-1955 рр. завод отримав велику кількість сучасного оснащення. Це зубофрезерний верстат, 4 токарних верстати ДЧП-200, один токарний верстат ДЧП-300, а також стругальний, свердлувальний, шліфувальний верстати, токарний верстат по дереву та радіально-свердлувальний верстат.
Крім того, було одержано ножиці «Пельс», прес кривошипний, прес Уварова, пневматичний молоток, маятникову пилку, зварювальну машину та інше обладнання, яке було встановлено і здано в експлуатацію.
У 1955 р. завод отримав пересувну кисневу установку потужністю 15 метрів кубічних на годину. Для неї збудували окреме приміщення, де змонтували обладнання, та пустили установку в експлуатацію. Це дало змогу повністю забезпечити цехи киснем та відмовитись від доставки його автотранспортом. Починаючи з 1956 р., ГПРЗ заправляв балони з киснем і для підприємств міста та району, а також для машино-транспортних станцій трьох сусідніх областей. Киснева станція функціонувала на заводі понад три десятиліття.
У тому ж 1955 році працівниками підприємства було побудовано електроплавильну піч, яка давала новий сплав ЦАМ 9-1,5. В результаті завод отримав велику економію, знизивши собівартість продукції. Полегшився і важкий труд ливарників. Із сплаву ЦАМ відливались буксові і тендерні підшипники, вкладиші і втулки для ремонту обладнання. Економісти підрахували річну економію від цього нововведення. Вона становила 130 тис. карбованців.