Частина 15. Новатори виробництва та підвищення продуктивності праці
В 1950-х роках для підвищення ефективності виробництва на заводі максимально використовували внутрішні резерви, вивчали і застосовували на практиці передові методи праці. Так, наприклад, токарі Баранов і Швець були відряджені на Полтавський паровозоремонтний завод, де вивчали досвід колег по використанню мінерально-керамічних різців. Освоївши цей метод, вони почали його застосовувати на ГПРЗ і вчили усіх токарів механічного цеху. Використання кераміки давало змогу пришвидшувати різання металу на 50-80%. А також добитись економії – різці з кераміки у 10-15 разів дешевше від різців твердих сплавів. Послідовниками цього методу стала більшість верстатників заводу. Застосування швидкісних методів різання металу дало змогу у 1955 р. зекономити 39 тис.карбованців.
У 1956 р. було поширено досвід котельника Танасієнка по розкроюванню металу, а також слюсаря Метановського з швидкісного методу складання екіпажної частини паровозів.
Для молодих робітників організували школу з підвищення кваліфікації і освоєння передових методів праці.
Середній показник продуктивності праці становив на заводі 140%.
У 1956 р. було впроваджено у виробництво 53 раціоналізаторських пропозиції, річний економічний ефект яких досягав 170 тис.карбованців.
Протягом 1956-1957 рр. було модернізовано 64 паровози для цілинних земель та для промислових підприємств і залізниць країни.
На заводі була створена центральна лабораторія, оснащена обладнанням, що забезпечувала механічне випробування і проведення хімічних аналізів металів та інших матеріалів… (далі буде)