Інтерв’ю з новим керівником ПАТ «ГТРЗ» Андрієм Близнюком

Після декількох невдалих спроб 8 вересня 2017 року Фонд Держмайна України таки продав 100% акцій ПАТ “Гайворонський тепловозоремонтний завод”. Вже наприкінці вересня на підприємстві відбулися кадрові зміни.Про те, що чекає найбільше і одне з найдавніших підприємств Гайворонщини у його новій історії – в інтерв’ю з генеральним директором ПАТ “Гайворонський тепловозоремонтний завод” Андрієм Анатолійовичем БЛИЗНЮКОМ.
— Андрію Анатолійовичу, тепловозоремонтний завод для гайворонців — більше ніж виробнича інфраструктура. Із заснованим ще в далекому 1897 році підприємством пов’язано багато доль гайворонських родин, завод є невід’ємною частиною історії нашого району. З якими враженнями та думками починаєте свою роботу на посаді керівника цього підприємства?
— Враження неоднозначні. З одного боку — мені довірили керівництво чималим підприємством з великими можливостями, привітливим і трудовитим колективом, з іншого — повна відсутність розвитку виробництва, нагальні потреби в переобладнанні цехів, здійсненні ремонту верстатів і приміщень. Переконаний, якби у попередні роки тут виконувалися роботи з ремонту і утримання в належному стані обладнання, підприємство було б успішним і прибутковим.
Але ми були готові до таких обставин. І, здійснивши технічний аналіз обладнання і аудит фінансового стану підприємства, переконані, що навіть тепер можна відновити колишню високу продуктивність заводу, тим паче, якщо модернізувати цеха і ввести в дію виробничі лінії нової продукції. Але для цього, безумовно, потрібні значні матеріальні і людські ресурси.
— Чому саме ГТРЗ? Чи не чекає його доля заводу «Актан», який порізали на металобрухт?
— Однозначно хочу заявити, що «Гайворонський ТРЗ» – перспективне підприємство, і ми його придбали тому, що бачимо як реалізувати цю перспективу. Тут є серйозні потужності, які за правильного підходу здатні давати чималі результати. «ГТРЗ» не повторить долю «Актана» чи винзаводу, а буде працювати і розвиватись.
— В якому стані Ви отримали завод, ставши його керівником?
— Мушу констатувати, що ми отримали завод у відверто застійному стані. Низька продуктивність праці, застаріле обладнання, можливість виконання мінімальних замовлень, неможливість участі в більшості тендерів, напіврозвалені склади і цехи, територія в занедбаному стані, дуже низька комп’ютеризація в сьогоднішній час ІТ прогресу, незадоволений ситуацією колектив – ось так можна окреслити ситуацію, з якою ми зіткнулись. Але уже сьогодні відбуваються зміни на краще. Це бачить колектив і скоро побачать усі гайворонці.
— Як загалом, Вас, нове керівництво, зустрів колектив підприємства?
— Чесно кажучи, були приємно здивовані реакцією колективу. Зазвичай усе нове сприймається насторожено. Але під час зустрічі з колективом, особистих бесід, зрозуміли, що люди зачекалися змін, вони хочуть працювати. А тому зустрічали нас з надією на радикальне оновлення заводу.
— До цього часу на заводі працювало близько ста чоловік. Як буде розвиватись ситуація з робочими місцями надалі?
— Одразу скажу, що скорочувати робочі місця ніхто не збирається. Під час зустрічей з колективом ми говорили, що темп роботи збільшиться, роботи додасться, і люди налаштовані позитивно. Увесь існуючий колектив працюватиме і надалі. Нині вже триває набір нових працівників технічних спеціальностей, таких, як токарі, фрезерувальники, слюсарі, ливарники. До нас вже почали приходити люди. І дуже добре, що серед них є ті, хто працював тут раніше. По мірі того, як буде розширюватись виробництво, буде зростати потреба в працівниках, і ми будемо запрошувати людей. Сьогодні ми переглядаємо можливості підвищення зарплати працівникам. Закуплено новий якісний спецодяг для робочого персоналу.

—Які ж першочергові завдання Ви ставите перед собою як новопризначений керівник? На яких напрямках виробничого процесу робитимете акцент?
— По-перше, потрібні ремонт старого і придбання нового обладнання. За останній тиждень уже вдалося відремонтувати зубофрезерні верстати в механічному цеху. По-друге, часткове переоснащення деяких цехів для випуску нової продукції. По-третє, поліпшення кадрової політики підприємства.
До речі, ми вже взялися за благоустрій території заводу, щоправда, поки що не вистачає для цієї роботи людей. Оновили кухонне начиння в заводській столовій. В ній працівники можуть харчуватися за мінімальними цінами, більше 50% вартості обіду оплачується підприємством.
Пріоритетні ж напрямки виробничого процесу вбачаю у виготовленні зубчастих коліс, вінців всіляких модифікацій, теплообмінників.
— Які плани щодо розширення виробничих потужностей?
Заплановано відновлення ливарного виробництва, яке випускатиме широкий спектр продукції, в тому числі для деяких потреб населення району. Для цього цеху вже придбано новий генератор. Хочемо також відновити столярне і деревообробне виробництво.
— Ви зовсім недавно в нашому місті, чи не весь час зайняті виробничими питаннями, але, все ж таки, які враження від Гайворона?
— Дуже позитивні. Чудове місто, хороші люди. За цей короткий час встиг познайомитися з багатьма гайворонцями і місцевими традиціями. Приємно вразило святкування Дня міста масштабністю його організації, кількістю учасників і цікавою програмою. Порадував прекрасний хор ветеранів “Калина над Бугом”. Однак, розчарував той факт, що чимало ветеранів, героїв праці живуть практично на межі бідності, що працездатна молодь покидає рідне місто в пошуках кращих можливостей. І це є додатковою мотивацією для відбудови Гайворонського тепловозоремонтного заводу. Впевнений, що з розвитком підприємства сюди знову приїжджатимуть різні делегації за досвідом, для налагодження співпраці, щоб побачити нову територію успіху — наш “ГТРЗ”!

Інтерв’ю підготували:
Валерій НЕЗБЖИЦЬКИЙ (газета «Гайворонські вісті»)
Олександр ГОРОБЕЦЬ (газета «Гайворонський кур’єр»)
Фото Леоніда МАСЛІКОВА