Частина 6. Розбудова заводу напередодні Другої Світової війни
Протягом 1935-1938 рр. було проведено велику реконструкцію нашого підприємства. Будується вагонне депо, і ремонт вагонів переноситься із заводу на територію на захід від залізничного вокзалу ст. Гайворон. Приміщення, яке вивільнилось, переобладнали під паровозоскладальний цех. Розширюються механічний і колісний цехи, будується кочегарка, де встановлюють два котли серії Чб. У 1936 р. здається в експлуатацію ливарний цех.
Великий обсяг робіт довелося виконати по переобладнанню механічного цеху. Було отримано дозвіл від Міністерства шляхів на зупинку заводу на два тижні. Двом третинам робітників надали профвідпустки, а 80 чоловік здійснювали реконструкцію. Було перевстановлено усі верстати, які перевели на групові приводи. Для цього викопали траншеї, в яких встановили трансмісії для груп 4-5 верстатів. Так груп налічувалось 5. Крім цього замість одного електродвигуна встановили п’ять.
До того, як зупинити завод, виготовили форми для перекриття цеху. І не дивлячись на те, що була тоді дощова погода, дах замінили за 12 днів.
Усі цехи та підсобні приміщення обігрівалися паром. Він також використовувався і для забезпечення технологій проведення ремонту паровозів. Для цього було встановлено і введено і дію три парових котли.
У 1938 р. було розширено ковальський цех, за рахунок прибудови до нього, де встановили прес Венсана і прес-ножиці, а також душову. Тут виділили місце під гартувальний цех. Гартувальником металу працював тоді Антонюк.
Цього ж року збудували склад для зберігання матеріалів і провели реконструкцію під’їзних колій.
У 1939 р. завод увійшов до складу Південного тресту паровозоремонтних підприємств Міністерства шляхів.
Гайворонський паровозоремонтний завод став основною базою ремонту вузькоколійних паровозів країни. Тут лагодили усі типи потягів. Збільшувались плани з ремонту локомотивів. Так, у 1939 р. гайворонці відремонтували 62 паровози.
Значно збільшилась кількість обладнання. Зокрема, налічувалось 9 діючих токарних-гвинторізних, 3 свердлувальних, 2 стругальних верстати і один довбальний. Завод збільшив виготовлення напівфабрикатів і запасних частин для рухомого складу залізниць країни. У 1939 р. ливарники виготовили 150 тон чавунного та 13 тон бронзового литва, 4 тони поковок. Було відремонтовано майже 300 колісних пар, а також багато елементів паро-нагрівача, жарових і димогарних труб і котлів водопостачання. І у час такого підйому підприємства наближалась Друга світова війна… (далі буде)